ЖИВОТ ЯК ХУДОЖЕСТВЕНЕ ДЇЛО
ЖИВОТ ЯК ХУДОЖЕСТВЕНЕ ДЇЛО
"Длужни сом подобнє ткачови одрезац живот свой. Вон ме одреже як готово виткани парток” (Исаия 38, 12).
Тоти поетски старозавитни слова зоз Возхваляцей писнї юдейского цара Єзекиїла, хтору вон вишпивал звладани зоз чежку хороту и у душевним стану обчекованя власней шмерци, записал пророк Исаия, и вона представя состойну часц канону старозавитних библийних кнїжкох.
Окреме интересантне тото, же ше у руским народзе, на церковним хованю, стол, хтори служи, же би ше на ньго покладли шицки употребни у обряду паноцово реквизити (благословяци криж, швичка, ладан за кадило, богослужебнїк и подобне) звичайно покрива зоз витканим на кроснох и од кросновей сновальнїци одрезаним червеним украсним партком. Очивисне, же виткани парток учашнїкох одправи обряду хованя здогадує праве на гореспомнути старозавитни слова Божи, и же нам вони ясно поручую же ше змисел чловековей жемней кончини нє може состояц у нєсподзиваним, нєсвидомим и нєпририхтаним видихнуцу, алє у його подполно свидомим одштригнуцу, хторе мож поровнац зоз ткачовим одрезованьом успишно ґу концу доведзеного процесу тканя готового партку, зоз чувством особней виполнєтосци, задовольства и благодарносци.
Ткаца дїялносц на кроснох позната з давен давна. Зазначена є у шицких цивилизацийом и при шицких народох хтори охабели шлїди освоїм иснованю у историї чловечества. И при Руснацох тота дїялносц була историйно вшеприсутна, була елементарно потребна за тужемну каждодньовосц и барз розвита. Лєм остатнїм современим ґенерацийом вона нєпозната и спатра ше ю лєм як музейни експонат шлїдох материялней народней култури превозидзених часох.
Зложени роботни процес снованя рижнофарбових нїткох, хторих ше потим на кроснох водоровно зацагує през медзизуб'я барда, а потим ше их з помоцу подножайох розлучує на два розличити висо-тни пасма, и през нїх ше у крижним напряме з габасту плївбу чолнока снує свойофайтова преплєцена цвернаста арматура, сцерпезлїво позбивана з помоцу кроснових набилкох, на концу дава финални продукт - художествено оформени вецейфарбови виткани червенїсти руски парток. Художествене естетске витворенє - украс каждого руского обисца коло хторого ше зберало и до копи збивало кажде руске семейство, коло хторого ше шветковали християнски швета, на хтори ше з пиєтетом кладла пошвецена вельконоцна паска, вилїйова постна риба, танєр зоз богявлєнску пошвецену воду, багнїтки, жито и вельо друге подобне.
А кед художествене, на кроснох виткане, нє обичне, алє прешумне дїло доведзене до конца, вец ткач ставаюци споза кроснох, глїбоко од'дихуюци од приємнє-трапезней пилней роботи, бере ножнїчки и нїтку по нїтку одштригує и одбера парток од древеней основи. Кладзаци закончене художествене дїло на стол, на рубцох доокола партку виша у воздуху одрезани од основи и ґу жеми схилєни нїтки.
Духовне норовоучениє - чловеков живот нє обичне биолоґийне сировинске єствованє, алє би мушел буц праве правучке художествене дїло, виткане з префинєно виробених и вишульканих, ценюндих нїжних нїткох медзисобно преплєцених чловекових прикметох. Правда, чловеков живот ма свою кончину, його ше, подобнє витканому партку, на самим законченю одштигує од основи, алє вон ма за-даток буц виткани - препровадзени так, же би постал украс, уметнїцки продукт нєпреходзацей, вичнно тирвацей вредносци.
Маюци нєпреривно пред своїма очми праве на таки способ похопйовани горецитирани старозавитни слова: “Длужни сом подобнє ткачови одрезац живот свой; Вон ме одреже як готово виткани парток”, нашо ґосподїнске церковне общество ше окреме у остатнїх рокох з рижнима мироприяцами художес-твеного змисту, старало довесц до свидомосци и шерцох своїм вирнїком насущну християнску потребу пошлїдовательного облагородзованя и змистовного обогацованя свойого тужемного жица, так, же би воно зоз стану обичного биолоґийного и инстиктивного веґетираня було пренєшене до нєпреривного диханя зоз полнима плюцами у нєпретаргуюцим розквитаню шицких християнских чеснотох, а окреме гевтих трох основних, чесноти вири, надїї и любови, а з помоцу рижних фурмох художественого виразу: насампредз зоз художеством цихованя, одже, з безсловесним подобовим живописом, и зоз музику.
Святи Авґустин Иппонский з єдней нагоди запиал: “Людзе путую, и возхищую ше з висотами горох, з огромнїстима габами морйох, з длугокима цеками рикох, зоз широкима просторами океанох и кружнима рушанями гвиздох, а преходза єдни коло других и - нє чудую ше нїчому”. Гей, чловек достойни возхищеня, завредзує буц осторожнє розпатрани, заслужує буц як безпредїлни рудокоп драгоциносцох виглєдовани, но вшелїяк под условийом же роби над собу и облагородзує ше, под условийом же свою особносц прерабя до настоящого правдивого уметнїцкого дїла, до красоти витканого платнового фалату партка, лєбо до вишацого образу пред хторим ше стої, лєбо почитуюцо кланя и з нїм ше возхищує, пренаходзаци у нїм ясни и упечатлїви одблїск Шветлосци совершеного праобразу його Створителя.
Чловеков живот ма змисел лєм кед ше з нього справи художествене дїло нєпреходзацей вредносци, кед ше го витка зоз християнскима чеснотами, вицифрує зоз двома доминантнима фарбами. Мена тих двох фарбох: Любову ґу Богу и любов ґу свойому блїжньому.
о. Михаил Холошняй - Матїйов