Колєсаров вибор шедзиска Одлоги випатра цалком природни и лоґични, понеже и вон сам народзени у Дюрдьове. Медзитим його першобутна задумка була фокусована на Руски Керестур. Як и за Гавриїла Костельника, и за Колєсара, Матка и глава шицким Руснацом бул заш лєм Руски Керестур. Прето вон на початку 70-тих роког прешлого столїтия реализованє своєй задумки о музею рускей култури видзел у штредзиску Руснацох и розпочинал прегваряц з водзацими людзми тедишнєй рускокерестурскей културней сцени. О тим обсяжно и добре документоване у архивним материялу Одлоги з конкретнима подняцами самого Колєсара; зложени статути ґалериї, архиви, а тиж так и з податками о посиланю материялу на адресу керестурского Дому култури. (Своєй задумки о установи хтора будзе хранїц духовни и културни скарб Руснацох, Колєсар давал рижни назви. Аж у закончуюцей фази, теди кед було розришене питанє шедзиска викристализоване мено Руска Одлога).
Понеже Колєсар у Керестуре нє наишол на прилапйованє своїх задумкох у мири власних обчекованьох, а окреме прето же уж на самим початку пришло до оспорйованя його прешвеченьох до самобутносци култури и националней самосвидомосци Руснацох, вон почал сновательни штредок будуцого музею глєдац на других местох.
У тим чаше почина водзиц преписки зоз велїма активнима особами у културним живоце Руснацох, а и вельо ширше. Тот час останє медзи иншим занавше запаметани и по єдинственей щедросци автора и безплатного дарованя свойого материялу и подобових роботох розпосилаюци их велїм своїм познатим.
У намири пренаходзеня истодумнїка у дїлу формованя музею, вон почал кореспондовац и зоз професорку Новосадского Универзитету Даринку Зличичову, жительку Дюрдьова. Архивна часц Рускей Одлоги хтора чува їх преписку єднозначно документує Колєсарово предкладанє Зличичовей вєдно формовац музей у Дюрдьове. Можлїве же праве пестованє тей вязи у велькей мири уплївовало на тото же ше при-блїжно єдну децению познєйше, односно 1990. р. у власнїцтве Дюрдьовскей парохиї, а у рамикох дїялносци Одлоги нашол ище єден подаровани етноґрафски материял од професорки Даринки Зличич.
Зличичова ше на тот крочай одлучела понеже спомнутого 1990. р. була пре чежку хороту физично онєможлївена свойо у валалє єдине, з надом покрите, стародавне аутентичне биванє, отримовац у потребним порядку. Ришела го предац и одселїц ше до Нового Саду. Розуми ше же єй як особи хтора и сама робела на зазберованю и чуваню предметох материялней култури валалу, було од окремней значносци же би позазберовани етнографийни материял з предаваньом обисца нє щезол та поволала записователя тих шорикох же би му сообщела особне жаданє подаровац го рускей парохиї. Як мотив такого свойого намиреня наведла прешвеченє же ше тот материял, як богати духовни тал, єдино у рускей парохиї будзе тирвацо и дзбало чувац и же ше го нєощербено зохаби наиходзацим поколєньом. На подарованим материялу мож було у одредзеним смислу препознац шлїди висше спомнутих контактох зоз Колєсаром. Предпоставя ше же ю и сам Колєсар, хтори нєпреривно контактовал зоз людзми у валалє, посилал им рижни упитнїки у вязи зоз цалосним побутом Руснацох, упутйовал на адреси дзе постояла дзека дарованя на хасен общих културних здобуткох валалу. Ружовани орман, ружовани корунки, як и єдна ружована лавка з 1894. р. шведоча їх походзенє з руских обисцох. Шейдзешат фалати рижнородних глїнярских предметох хтори професорка Зличичова охабела Одлоги вироятно зазберовани нє лєм по руских обисцох. Вона як припаднїца сербскей народносци, була насампредз застарана факт угроженосци материялней и духовней култури сербского жительства у валалє и робела на тим же би ше тей угроженосци ослабело жадло. Широкосц єй духу толерантносци и прихильносци квалитетного соживоту Сербох и Руснацох у валалє, вироятно нє тримала за потребне толковац новим власнїком цо з руского, а цо зоз сербского обисца, а тиж так и благодаряцому при-мательови скарбу материялней култури сербского сушедства, нє приходзели думки же вообще можлїви часи кед ше будзе розчитовац цо чийо, и то на стварох хтори шведоча о култури взаїмного пожичованя и преплєтанє рижних националних естетичних виразох, красу националних рижнород-носцох злучених до складу єдинственей синфониї.
Окреме значни роки подняца поставяня твардейших основох за формованє Одлоги представяю 1978. и 1979. рок, кед Юлиян Колєсар у лєтних периодох и особнє пребувал у Дюрдьове. Ту ше стретал з людзми хторих жадал вербовц до кола воякох за охрану културного скарбу Дюрдьова. Хвилька хтора була розщипна у його блуканю кадзи ше подзац з идею о музею рускей култури представя нащива єдней нєдзельней Служби Божей и його упознаванє зоз служительом, парохом Йоакимом Холошняйом, у котрим препознал подобносц у розположеню националного, духовного и културного духа з патриота-ми рускей Горнїци - священїками Павловичом, Духновичом, Фенциком, Кралїцким, Сабовом и другима. Єдно екскурзийне замеркованє; Нєодлуга ше медзи експонатами Одлоги нашли олєйово плат-ново малюнки портретох шицких тих руских родолюбох Горнякох. Як викричнїк на концу рядошлїду малюнковей алеї руских велїканох бул положени портрет дюрдьовского душпастира, бачкого декана Йоакима Холошняя. Вон з тим моментом вошол до Одлоговей притчи з главну бавяцу ролю хранителя и надбудователя скарбу Рускей Одлоги.
У єдним писму вицагнутим з Одлоговей архиви од 16. марца 1990. р. о. Йоаким Холошняй сообщує Колєсарови приємну вистку, же Ґалерия його малюнкох конєчно пошорена и же: "Шицки малюнки поурамйовани до широких позлацених рамикох" и же су розпорядзени у "штирох просторийох (паро-хиялного) дому: Велькей сали, малей сали, єдней хижи и горнїм ходнїку". Єдино Колєсарово рисунки и ґрафики пре причину огранїчених материялних можлївосцох парохиї були одложени до чуварней коморки Одлогового скарбу и чекали шлїдуюци вигодни момент за їх зарамикованє и даванє їм квали-тетнєйшей прикмети доступносци очом явносци.
Призначовач того опису наставаня Рускей Одлоги - Михаил Холошняй - бул до зачатней приповедки Одлоги уведзени зоз заслугу Одлогового идейного снователя. Пребуваюци у Швайцарскей од 1981 до 1983. р. вон ше почал дописовац зоз Юлияном Колєсаром и од нього ше "обрал" зоз загратосцу ґу зазберованю и чуваню предметох материялней и духовней култури Руснацох, насампредз бачванско-сримских, а тиж и Руснацох во цалє. Окреме значни период за збогаценє Одлоги зоз новима експо-натами то роки 1987-1996. У тим периодзе одлогов ентузиязем викрочел зоз валалу и обишол и други места дзе жию Руснаци. Иснуюци етноґрафски материял ше у тим периодзе удвойнїсцел зоз новима предметами глїнярского ремесла (коршови, миски, силки, дришляки, гарчички, кантички, танєри и подобне). Окреме збогацени материял зоз обласци обробки конопи и тканя. Комплетовани виробково орудия: кудзелї, кросна, шпуляри рижних фурмох, церлїца, мотовидло, дїдко, а тиж финални виробки: лєново плахти, посцелїна, партки, ручнїки, хлєбовки, подолки, хустки, керпари и так далєй. Историйни материял збогацени зоз числену колекцию старих фотоґрафийох, од хторих найрепрезентативнєйши були зарамиковани, найхарактеристичнєйши пресликовани, звекшани и повишани по мурох просто-рийох "Рускей Одлоги".
 

Заш лєм, найзначнєйше подняце подписнїка тих шорикох у зазберованя музейного скарбу то єдно-значно библиотечни материял, односно фонд церковно-славянских друкованих и рукописних кнїжкох. Рукописни паралитургийни преписовани поетични и прозни Одлогово тексти, без сумнїву у тей хвильки представяю найзначнєйшу руску збирку вообще у нєдостаточней мири виглєданого пред-литературного периоду рускей кнїжовносци ХIX вику. Заслужую буц спомнути рукописи рускокерестурского краснопреписователя Дюри Канюха (Духовни писнї, Сказания и Страсци Христово), коцурского Йоана Москаля, новосадского пивцоучителя Михала Джунї и дюрдьовского Василя Корпаша. Медзи рукописами окремне видзвигнуте место забера рукописни "Ирмолоґий" карпаторуского розшпиву - нотни зборнїк квадратней нотациї Ирмосох шицких осем гласох, а тиж вибор писньопи-нийох з богослуженьох велькопосного часу. Тот рукопис Рускей Одлоги подаровал наш руски културни дїяч, публициста Мирон Жирош. Походзи зоз Руского Керестура и єст индициї, а ище и потреба глїбшого виглєдованя, же чи го нє рукописал керестурски учитель Петро Кузмяк.
Фонд друкованих церковнославянских кнїжкох по своєй значносци анї кус нє заостава од рукописного материялу. Вон ше може похвалїц зоз заступеносцу друко-ваних кнїжкох публикованих у периодзе од ХVI по ХХ вик. На першим почесним месце без сумнїву стої "Нови Завит зоз Псалтиром" зоз 1583. року, и то друкарске витворенє руссийского, московского першопечатнїка Ивана Фйодорова, зоз периоду його пребуваня и твореня у Остроґу. Кнїжка, як у нєй єднозначно зазначене, була власнїцтво жителя дюрдьовского, а по походзеню Керестурца, Янка Мудрого. По родзинскей линиї вона прешла до приватней библиотеки Мудрового праунука, познєйше владики Крижевского, тераз уж покойного кир Славомира Микловша, а записовач тих виреченьох - чукунунук першобутного власнїка Янка Мудрого, пренашол ю у цеку прескладованя библиотеки пре билєня владикового родного обисца, 2009. року. З поштреднїцтвом "Матици Сербскей" дошло ше до потвердзеня першобутней особней предпоставки о ванрядносци пренаходку, и друкарским авторству преславеного Ивана Фйодорова.
Опис историяту Рускей Одлоги бул би нєподполни, кед би ше вязано за период интензивнєйшого збераня скарбу од 1987-1996. нє спомнул пренаходок насампредз єдного, у рускей литератури нєзазначеного друкованого твора Александра Духновича - Молитвослова для руских дїтей. З його одкрицом тот молитвенїк од Врабельового "Русского Соловея" превжал епитетне початнїцке место першей друкованей кнїжки за дольньожемских бачванско-сримских Руснацох. З другого боку Одлогово богатство духовней природи, состої ше и у, рускей културней явносци нєпознатих числених насловох церковно-славянскей друкованей духовней литератури позбераних у Руским Керестуре, Коцуре, Дюрдьове, Новим Садзе, Шиду, Бачинцох, Бикич Долу, Петровцох и Ґосподїнцох.
На концу даскельо слова и о локацийох "Рускей Одлоги". Вона од самих початкох свойо змесценє мала у будинкох Дюрдьовскей парохиї. Перше у Парохиялним доме, у порти обок церкви. З нагоди означованя 250-рочнїци приселєня Руснацох зоз Горнїци до Бачки, Дюрдьовска парохия Рускей Одлоги уступела прикладнєйше змесценє на капеланиї, дзе ше з пригодну културно-музичну програму 24. юния 1995. року одправело и єй официйне отверанє, а з тим и доступ заинтересованим нащи-вительом. Од того периоду Руска Одлога дихала зоз полнима плюцами. Ту ше одправяли литературни стретнуца, орґанизовали ше паметлїви вистави подобовей творчосци, а школяре валалскей Основней школи Й. Й. Змай поряднє ю нашивйовали и отримовали годзини, чи подобовей чи язичней школскей настави. З нагоди церковних шветох Одлогова стална поставка була отворена за явносц. Госцинска кнїжка Одлоги шведочи медзи иншим нє лєм єй локалне, реґионалне, алє и медзинародне значенє. Културни скарб Руснацох мали нагоду видзиц госци зоз велїх жемох: Швайцарскей, Холандиї, Францускей, Нємецкей, Шпаниї, Италиї, Польскей, Словацкей, Мадярскей, Горватскей, Подкарпатскей Руси, України, Русиї, Япону, Америки и Канади.